Останні новини

У рейтингу екологічно ефективних країн світу, який щорічно складається Центром екологічної політики і права при Єльському університеті, Україна зайняла 109-е місце. Вчені з'ясовували, наскільки країни наблизилися до дбайливого управління природними ресурсами. Останні результати підтверджують: нам є куди прагнути в розвитку еко-політики.

Згідно з останніми даними глави Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Сергія Савчука, щорічно населення країни збирає близько 10 мільйонів тонн сміття, з яких 94% вивозиться на сміттєзвалища. Зараз в Україні налічується понад 5 000 санкціонованих полігонів, а стихійних - в рази більше.

Серед опитаних Міністерством регіонального розвитку 41,8% респондентів навіть не знають, де знаходиться найближчий пункт прийому вторинної сировини, а 32% впевнені у відсутності таких місць неподалік від їхнього будинку.

«Можемо констатувати як недостатню розгалуженість мережі пунктів прийому вторинної сировини, так і відсутність мотивації до здавання такої сировини та, відповідно, пошуку інформації про це» - йдеться в Аналітичному звіті Мінрегіону на тему «Організація системи збору та сортування побутових відходів в населених пунктах»

За даними дослідження, кожний третій громадянин не має можливості позбутись побутових відходів у офіційному порядку (тим чи іншим способом заключивши договір із відповідними приватними чи комунальними підприємствами).

Потенційно, це ускладнює екологічний моніторинг ситуації з боку відповідних органів та організацій, зокрема ускладнює контроль за вивезенням сміття в спеціально обладнані для цих цілей місця, провокує появу стихійних звалищ та забруднення території. Також відсутність можливості організувати вивезення побутових відходів офіційно, робить людей залежними від представників «приватних» послуг у цій сфері, незалежно від якості цих самих послуг. Найменше можливостей офіційно позбавитись (вивезти) побутових відходів у мешканців сільської місцевості. Респонденти, чиї домогосподарства не мають такої можливості, тут складають 61%.

Опитування показало, що найпопулярнішим способом позбутись побутових відходів у містах є накопичувальні майданчики. Натомість в селах більше половини громадян займаються вивезенням сміття самостійно. Практична можливість сортування сміття на майданчиках для побутових відходів є у 48,7% громадян опитаних з цього запитання. У свою чергу, про відсутність умов для сортування сміття повідомило 45,1%.

Кількість же позицій, на які сортується сміття, значно залежить від типу населеного пункту. Задля оцінки залучення громадян до здавання побутових відходів у пункти прийому вторинної сировини та потенціалу існуючої системи прийому вторинної сировини, респондентам задавалося питання «Наскільки складно для вас особисто було б дістатися до найближчого пункту прийому вторинної сировини?». Зібрані дані виглядають досить песимістично:  41,8% опитаних складають респонденти, які навіть не знають, де розташовано найближчий пункт прийому вторинної сировини.  32,0% впевнені у відсутності таких пунктів неподалік від їх місця проживання. Отже, можемо констатувати як недостатню розгалуженість мережі пунктів прийому вторинної сировини, так і відсутність мотивації до здавання такої сировини і, відповідно, пошуку інформації про це.

З точки зору типу населеного пункту, де проживали респонденти, можемо констатувати, що, як і у випадку розгляду відповідей, отриманих на попередні запитання, найгірші показники спостерігаються в сільській місцевості. Пункти здавання вторинної сировини тут відсутні в більш як половині випадків, а ті, що є – важкодоступні для громадян. Найкраща ж, хоча і не однозначна, ситуація склалась у великих містах. Там не стільки складнощі з наявністю пунктів прийому (принаймні це не можна констатувати зі слів респондентів) та їх доступністю, 24 скільки із інформаційною некомпетентністю громадян щодо їх (пунктів) знаходження. Майже половина опитаних (47,2% із тих громадян, хто знав, де розташовані «пункти») відповіли, що розташовані неподалік від них пункти прийому вторинної сировини зорієнтовані на 2-3 види ресурсу.

Більше трьох видів сировини приймається лише у 13,3% пунктів, а 11,8% беруть лише один. В даному аспекті також фіксується певна кореляція із типом місцевості, де проживає респондент. Значна частина опитаних (27,7%) не володіла інформацією щодо кількості видів сировини, які приймаються їх пунктом, що прямо пов’язане з відсутністю мотивації населення у здаванні сировини.

Громадянам також задавалось запитання «Чи знаєте ви, які побутові відходи варто було б роздільно збирати, оскільки вони небезпечні для природи та людини?».

В цілому отримані результати з даного питання дають підстави стверджувати, що українці достатньо компетентні в поводженні із небезпечними для природи і людини побутовими відходами (81,1% респондентів тією чи іншою мірою обізнані у даній тематиці).

Проте, додаткове інформування з цієї тематики для деяких кластерів населення, очевидно, не було б зайвим. Так, наприклад, треба більше приділити увагу інформуванню жителів сільської місцевості, де показники значно гірші ніж у містах. Стосовно рівня обізнаності громадян з різноманітними програмами з утилізації небезпечних побутових відходів відзначимо, що він не перевищує 55%. Такий рівень зафіксовано у програм, що забезпечують можливість здати відпрацьовані батарейки у спеціалізовані пункти прийому, інші ж значно менш відомі пересічним українцям. Показово, що певна інформаційна пасивність громадян щодо можливостей здавання вторинної сировини, зафіксована у попередніх запитаннях, не характерна, якщо йдеться про небезпечні для довкілля відходи.

Майже половина (46,3%) опитаних стверджували, що хочуть знати більше про програми з прийому та утилізації таких відходів.

Отже, констатуємо, що з даних дослідження випливає необхідність відповідної інформаційної кампанії стосовно необхідності сортування побутових відходів і здавання небезпечного для природи та довкілля сміття. Варто зазначити, що для реальної популяризації заходів як з сортування побутових відходів, так і здавання небезпечного для природи і довкілля сміття, необхідно не тільки донести до населення інформацію щодо корисності таких заходів, а й забезпечити можливості такого сортування та здавання.